Щороку 14 червня світ відзначає Всесвітній день донора крові. Дату обрали не випадково: це день народження Карла Ландштейнера — вченого, який відкрив групи крові і цим відкриттям врятував мільйони життів.
Донорство — одна з тих речей, яку не можна замінити технологіями. Кров досі неможливо синтезувати у лабораторії. Її дають люди. Один донор за одну здачу може врятувати до трьох людей.
В Україні потреба в крові особливо гостра. Щодня в переливаннях потребують пацієнти після операцій, онкохворі, постраждалі у дорожньо-транспортних пригодах. І — наші поранені захисники. Банки крові поповнюються лише завдяки тим, хто приходить і здає.
В Астарті корпоративні дні донора проводяться регулярно. На підприємствах по всій країні.
Це частина нашої культури — бути поруч там, де потрібна реальна допомога. Наші колеги приходять на збір крові добровільно, часто — вперше переступаючи цей поріг саме завдяки тому, що поряд є хтось, хто вже здавав.
Серед донорів Астарти — трактористи й механіки, фахівці й керівники. Люди з різних підприємств, різних регіонів. Але з однаковим розумінням: ця допомога — конкретна. І вона рятує.
А серед них є й такі, які можуть здивувати!
Ми поговорили з колегами, які здають кров — хто давно, хто нещодавно, хто вже іде до статусу Почесного донора… а хтось вже є ним! Ось що вони розповіли.
Голоси наших донорів
Микола Мяло, Глобинський цукровий завод
Микола — один із найдосвідченіших донорів Астарти. Все почалося у 1996 році: колега попросив здати кров для батька. Микола відгукнувся — і вже не зупинявся. З того часу він здав кров близько 60 разів і має статус Почесного донора.
Каже, що навіть сам не очікував від себе такого. Просто приходив, коли була потреба — і поступово це стало частиною його життя.
«Зараз кров дуже необхідна. Я щасливий допомагати іншим і розуміти, що, можливо, врятував чиєсь життя.»
— Микола Мяло
Тим, хто ще не наважився, Микола каже коротко: «Головне — не боятись».
Андрій Жолоб, тракторист-машиніст, АФ «Довженка»
Андрій здає кров із перших днів повномасштабного вторгнення. Каже просто: «Щойно приїхали перші поранені — я одразу пішов». Відтоді — близько 10 разів. Зупинятись не збирається.
«Коли приходжу на збір — людей дуже багато, часом по 30–40 чоловік за раз. Приємно усвідомлювати, що нас таких багато.»
— Андрій Жолоб
На питання, що порадить тим, хто вагається: «Головне — не боятися. Налаштуватись на позитив і зранку добре поснідати».
Михайло Клочко, водій навантажувача, АФ «Довженка»
Михайло вперше здав кров ще під час армійської служби — командирові терміново потрібна була допомога для дружини. Каже, що тоді зрозумів: це справа честі.
«Якщо людям це потрібно, якщо від цього залежить чиєсь здоров’я або навіть життя — як можна відмовити? Треба допомагати, от і все.»
— Михайло Клочко
Юрій Фінько, начальник бригади, АФ «Довженка»
Юрій почав ще у 2010 році, коли у мами друга діагностували онкологічне захворювання. Здавав у Луганську, тепер — на новому місці. Для нього кількість здач — не статистика. Важливий сам вчинок.
«Якщо людина не має медичних протипоказань — донорство є ідеальним способом зробити свій внесок. Сьогодні це актуально як ніколи.»
— Юрій Фінько
Тетяна Явтушенко, фахівець по роботі з пайовиками, АФ «Добробут»
Тетяна здає кров для лікарень і для військових. Три рази — і жодного разу без сумнівів. Навіть незважаючи на те, що дивитись на голку не дуже приємно.
«Я сама не дивлюся, коли проколюють вену. Але все одно здаю. Бо ця справа дуже потрібна — треба наважуватись!»
— Тетяна Явтушенко
Роман Гниря, будівельний відділ, АФ «Добробут»
Роман долучився заради ЗСУ. Без довгих пояснень. Просто прийшов і здав — чотири рази.
Бутко Володимир, ТОВ «Астарта Прихоролля»
Перший раз — у 2013 році, коли після дорожньо-транспортної пригоди кров терміново знадобилась колезі. З тих пір — багато разів. Не рахує. Каже просто:
«Краще жалкувати про зроблене, ніж про не зроблене.»
— Бутко Володимир
Іван Кульпінський, ТОВ «Хмільницьке»
Іван вперше здав кров заради сусіда — напередодні операції терміново потрібні були донори. Прийшов один раз і залишився. Тепер — більше десяти здач.
Каже, що особливо готуватись не треба: просто веде здоровий спосіб життя без шкідливих звичок, і цього достатньо. А з бонусів — помітив, що після здачі почувається краще.
«Воно того варте. Допомога — перш за все.»
— Іван Кульпінський
Наступного разу, коли в Астарті оголосять День донора — можливо, це твій час зробити перший крок.
Один похід. Кілька крапель. Чиєсь врятоване життя.