12 квітня всі православні святкують велике свято Воскресіння Христового. Цей світлий і глибоко ціннісний день має особливе значення для українців та їхніх родин.
З покоління в покоління передаються традиції, рецепти, спогади.
Діти вчяться у батьків готуватися до свята, дотримуватися родинних звичаїв і зустрічати Великдень відповідно до канонів віри та сімейних традицій.
У кожній родині — своя історія цього дня.
Своя паска, свої ранки, свої особливі моменти, які залишаються в серці на роки.
Ми зібрали 9 особистих історій наших колег про Великдень — щирих, теплих і дуже різних. Про те, як святкували в дитинстві, як святкують сьогодні і що робить цей день по-справжньому особливим.
Запрошуємо вас прочитати ці історії — і, можливо, впізнати в них частинку власної 💛
Ще з дитинства мій тато писав писанки разом зі своєю бабусею. Будучи маленьким, він із захопленням спостерігав, як під тонкими лініями писачка на яйці народжуються візерунки, і разом із нею створював свої перші писанки. Минув час, але традиція збереглася.
Тепер щороку напередодні Великодня тато разом із моїм братом сідають за стіл, беруть писачки, фарби та яйця — і починається справжнє маленьке диво.
У цих маленьких знаках закладена пам’ять про предків, їхні вірування та світлі побажання на майбутнє. Така проста сімейна традиція стає невидимою ниткою, що поєднує покоління.
Анна Андреєва — завідувачка технологічної лабораторії Новооржицького цукрового заводу
Пригадую своє не таке далеке дитинство, святкування Великодня в Бердянську, звідки я родом. Тато намагався розбудити нас всіх до церкви, але ніколи не вдавалося, тож він ходив святити кошик сам. А потім сніданок: смажена камбала і бички, салат із редиски і огірків, пасочки (вже без верхівок, бо їх ми з’їли вчора). Далі на «вилазку» — пляж десь за Бердянськом, весняна прохолода, шашлики, персональні уроки танців для батьків.
Іноді святкували в селі в Запорізькій області, де їсти пасочки ми бігали від однієї бабусі до іншої. Там на сімейну вечерю були вареники з ковбасою, риба на мангалі, десятки перебитих яєць (тато завжди вигравав, бо вмів «правильно тримати яйце»).
Колись ми зможемо це все повторити, неодмінно.
Орина Василишина — фахівчиня відділу корпоративного партнерства Центрального офісу Астарта-Київ
Паску печу в суботу , обов’язково з молитвою. Мішу тісто цілу годину, щоб була пухка і не кришилась, в тісто додаю коньяку. Під час випікання Паски дивлюсь пряму трансляцію з Єрусалиму — сходження Благодатного вогню.
Коваль Ірина — фахівчиня з первинного документообігу ТОВ Хмільницьке
На Великдень ми всією родиною фарбуємо яйця. Ми використовуємо не тільки барвники, а й натуральні матеріали: лушпиння цибулі, листочки та трави. Кожне яйце виходить унікальним. У неділю ми святимо кошик і збираємося всі разом за столом. Найцікавіше — це гра в «битки», коли ми перевіряємо, у кого найміцніше яйце.
Алла Чуба — обліковиця Наркевицького цукрового заводу
Ще вдосвіта замішували опару — на святе тісто. Цей процес був довгим, але сповненим особливого змісту. У хаті панувала тиша. Мама одягала чисте вбрання, покривала голову квітчастою хусткою і з молитвою бралася до роботи — кропіткої, але піднесеної.
Паска була символом достатку й благополуччя родини, тому до її випікання ставилися з особливою шаною, берегли всі таємниці приготування. Зверху викладали хрест із тіста, покривали білою глазур’ю, прикрашали різнокольоровим пшоном — і кожна деталь мала своє значення: Хрест — символ Святого Воскресіння. Біла глазур — чистота душі, помислів і вчинків. Різнобарвне пшоно — прихід весни, що несе достаток у кожну родину, у кожен дім, у весь світ.
Наша родина вирушала до церкви близько другої ночі. У кошик складали фарбовані яйця, паску, кільце ковбаски, накривали його вишитим рушничком і, вбрані в найкращий одяг, йшли назустріч святу. Нам із сестрою пов’язували хустки, і ми відчували себе частинкою чогось великого й святого. Навколо панувало невимовне блаженство, тиша і таїнство. Душа ніби підіймалася до небес, а перші промені сонця торкалися золотих хрестів — і в цю мить світ здавався іншим, сповненим світла і віри.
Повернувшись додому після освячення, ми брали глибоку розписану глиняну миску, клали в неї освячені яйця, наливали води й умивали обличчя — щоб бути вродливими, щасливими і з чистою, світлою долею. Перші шматочки свяченої паски та яйця давали домашнім тваринам і птахам — на достаток і добробут у родині. На святково прибраному столі запалювали свічку, молилися — і лише тоді розговлялися, з вдячністю і тихою радістю в серці.
Тетяна Сич — фахівчиня відділу закупівель Наркевицького цукрового заводу
Традиція після освячення кошика в церкві занурювати писанку у воду і вмивати нею обличчя. Вважається, що це оберіг для здоров’я, краси та достатку на весь наступний рік.
Вікторія Марчак — менеджерка із зовнішніх комунікацій Центрального офісу Астарта-Київ
За два дні до Великодня в нашому домі по-справжньому відчувається дух свята. Мама дістає старий зошит із рецептами, і вся сім’я збирається на кухні. З мамою та сестрами по черзі місимо тісто, хтось починає молитву. Потім молитва переходить у пісню, пісня — в розмову, і так по колу. Казали, що тісто чує та відчуває, як його готують і з яким настроєм.
Коли паски вже сидять у формах, кожен обирає свою — особисту. Не щоб з’їсти окремо, а щоб подарувати — комусь із друзів, близьких людей.
До повномасштабного вторгнення ще була нічна служба у храмі — о 24:00, до третьої ночі, і місто здавалося зовсім іншим у ту ніч.
Олександра Резник — провідна фахівчиня відділу комунікацій Центрального офісу Астарта-Київ
Ми завжди граємо в гру «Катання яєць». Завдання кожного наступного гравця – постаратися скотити своє яйце таким чином, щоб воно зачепило або стукнуло будь-яке яйце, яке лежить на ігровому полі. Траєкторія яєць визначається поворотом гірки. Якщо гравець потрапляє своїм яйцем у ціль, то забирає собі всі збиті яйця і продовжує катати далі, якщо ні — яйце, як і інші, залишається на ігровому полі, а хід переходить наступному гравцю. Мета гри — набрати найбільшу кількість яєць.
Сергій Сіряченко — диспетчер агрофірми «Добробут»
Традиція їздити до мами в гості, в Чернігів разом з сестрою та дітьми. Кожен Великдень знаходимо час і їдемо провідати мамулю. Ми привозимо із собою різні цікаві паски. Не тільки звичні з родзинками, а з різними цукатами, наповнювачами і тд. Сестра пече разом з дітьми, ми з дочкою купляємо. А мама готує «Мандрику» — це сирна паска. Рано вранці всі йдемо до церкви, освячуємо кошик з їжею, а потім прогулюємось центром міста. На Валу (архітектурний центр міста, відомий як Чернігівський дитинець) «б’ємося» крашанками, і потім їдемо додому снідати.
Тетяна Сківка — керівниця відділу маркетингу Центрального офісу Астарта-Київ
Дякуємо всім, хто долучився до цього матеріалу та поділився своїми історіями — саме завдяки вам він став таким живим і справжнім.
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!